संगीत
Майбутнє Джорджа Мпанґи (який називає сам себе Джордж Поет) виглядає багатообіцяючим після того, як його було номіновано для участі в престижному конкурсі BBC Sound 2015. <br /><br /> На хлопчика, що народився в родині іммігрантів з Уганди, звернули увагу в дуже ранньому віці: ще під час навчання у середній школі він виграв приз у 14 тисяч євро, який присуджується за найкращий поетичний твір серед дітей з малозабезпечених родин у Лондоні. <br /><br /> Його синґл “1, 2, 1, 2” – це заохочення до самодовіри і впевненості у собі для молодого покоління. <br /><br /> “Ідея полягала в тому, що необхідно розкривати потенціал кожного. Не думаю, що суспільство заохочує людей до того, щоб бути самим собою, стати тим, ким вони прагнуть. Суспільство радше гадає собі: “Можете собі бути тим, ким ви є, але спершу зробіть те, що потрібно нам”. Такий закон, звичний шлях до кар‘єри, підходить далеко не всім, як от мені. Саме тому я й роблю те, що роблю”, – зазначає Джордж Поет. <br /><br /> І каже далі:<br />“Я прагнув брати конструктивну участь у
Sekul's playlist
Діджей та вокаліст на Випускний.Світло звук та спецефекти. <br />Ресторан "Злата" <br />Телефонуйте за номером +380638303471 або +380686852453 <br />https://vk.com/musicprolviv <br />https://www.facebook.com/musicprolviv
Изпълняват - Александра Пилева и Йован Йованов.
Британський музикант Квобс, який працює в жанрі соул, випустив свій дебютний альбом із назвою “Love + War” (“Любов плюс війна”). <br /><br /> Попри свій молодий вік, 24-річний музикант, може похвалитись доволі небанальним життєвим досвідом: у підлітковому віці лондонець вирушив до Гани – країни, звідки походять його предки, – де працював у центрі соціальної допомоги. Згодом виграв стипендію для навчання в Королівській музичній академії. Його музична кар‘єра розпочалася 2011 року, коли він взяв участь у конкурсі для юних талантів на телеканалі ВВС.<br /><br /> Саме цей досвід і ліг в основу його альбому. <br /><br /> “Саме так і пишеться пісня: все, що у вас в голові, всі ваші почуття та почуття інших людей, – все це лягає на папір. Інколи вам здається, що ви божеволієте від усього цього, проте зрештою все це чудово. На мою думку, пісня вийшла гарна: як у музичному плані, так і в емоційному. Це своєрідний емоційний вибух”, – каже Квобс. <br /><br /> Пісня “Walk”, яку співак випустив торік, мала величезний успіх у всій Європі,
BOX TV
Місто Авіньон на півдні Франції славиться своїм знаменитим мостом, Папським палацом, і тим, що у ньому прийшла на світ видатна співачка сучасності – зірка міжнародного класу Мірей Матьє, яка цьогоріч відзначає 50-ліття творчої кар‘єри. Ювілейні гастролі співачка розпочала у рідному місті, де в неї ніколи не бракувало шанувальників.<br /><br />Ось думки тих, хто прийшов на її концерт:<br /><br />“У нас її називають “авіньонський соловей”, і це дуже вірно характеризує її голос, це пояснює експресію її голосу”.<br /><br />“Ми приїхали з Монпельє і прийшли сюди просто з потягу. За 50 років кар‘єри ми жодного разу її не бачили, отож ми просто з потягу – сюди”.<br /><br />“Я – із Нью-Йорка, я там мешкаю і прилетів сюди спеціально на концерт. Знаєте, є речі, які мусиш побачити в житті: от, наприклад, Великий Каньон. Цей концерт – із тієї самої категорії. Саме тому я й тут”. <br /><br />За п‘ять десятиліть кар‘єри Мірей Матьє продала рекордну кількість дисків – 120 мільйонів. На її концерт в Оперному театрі Авіньона прийшло 1200 людей. <br /><br />“Було зворушливо співати тут, адже це – мій ювілей, і я не могла не співати у рідному місті, де все починалося для мене. Тут я дебютувала на радіо, мерія Авіньона купила мені квиток до Парижа для участі в конкурсі молодих виконавців. Я дуже схвильована ще й тому, що тут присутня моя родина: моя мама, мої брати і сестри, племінники і племінниці. А також мої друзі й зовсім незнайомі люди, які стежать за моєю творчістю протягом тривалого часу. Очевидно, я дуже схвильована”, – сказала Мірей Матьє у розмові з кореспондентом Євроньюз.<br /><br />Водночас у світ вийшов потрійний компакт-диск з її найкращими піснями, а також – з тими, що раніше не увійшли до альбомів. Диски Мірей Матьє розходяться умить – як у Франції, так і за кордоном...<br /><br />“Ювілей став нагодою для гастрольного турне Францією: останній раз це було дев‘ять років тому. Я більше виступаю за кордоном, ніж у Франції... На мою думку, я завжди залишалась самою собою: я – француженка і пишаюсь цим, а також тим, що співаю французькою мовою. Хоч іноді я співаю й мовою країни, в якій виступаю, адже слухачі дуже чутливі до таких речей”, – каже далі співачка.<br /><br />На французькій естраді вона перейняла естафету від Едіт Піаф, що померла незадовго перед тим, як зійшла зірка Мірей Матьє...<br /><br />“Я ні про що не шкодую: достоту, як співається в пісні “Non, je ne regrette rien”, адже коли ні про що не шкодуєш, то в житті присутній радше позитив, аніж негатив. Якби можна було прожити ще одне життя, я б прожила його так само, навіть якщо я й зробила якісь помилки”, – зазначила Мірей Матьє наприкінці інтерв‘ю.
Після чотирьох випущених альбомів каліфорнійська група “Dirty Heads” переживає найбільший успіх від часу виходу у світ 2008 року їхнього дебютного альбому, завдяки першому синґлу нового альбому “Sound of Change“ та пісні “My Sweet Summer”.<br /><br />“My Sweet Summer” – доволі кумедна пісня. В ній присутні море і пляж, які становлять частину нашої сутності. Вона радше нагадує альтернативний хіп-хоп, аніж реґґі, який є одним з основних напрямів нашого гурту”. <br /><br />“На мою думку, ми – альтернативний гурт із відчутним впливом хіп-хопу та реґґі. Гадаю, нам вдалося знайти наш власний шлях, наш власний стиль. Ми досягли власного звучання, несхожого ні на кого іншого. Слухаючи нас, неодмінно вигукнеш: “Стривай, та це ж “Dirty Heads”.<br /><br />Гурт саме здійснює європейське турне на підтримку свого нового альбому.
“Джимі Гендрікс” – фільм американськогот режисера Джона Рідлі про початок музичної кар‘єри видатного музиканта. Прем‘єра стрічки відбулася торік на кінофестивалі в Торонто. <br /><br />Дія відбувається в 1966-67 роках. Невідомий музикант Джимі Гендрікс грає в одному з рок-клубів Нью-Йорка перед тим, як переїхати до Лондона. <br /><br />На прем‘єрі фільму в Лос-Анджелесі на червону килимову доріжку вийшов актор Андре Бенджамsн, який знявся в ролі Гендрікса. <br /><br />“Гендрікс на початках взагалі не збирався ставати співаком. Він не хотів бути солістом групи. Йому не подобався його власний голос. Тож у цьому фільмі ми бачимо його зростання як особистості, як людини, яка виростає у талановитого гітариста. І те, як люди навколо нього надають йому підтримку, завдяки якій він стає тим Гендріксом, якого ми всі знаємо і любимо”, – каже актор.<br /><br />І розповідає далі:<br />“Мій перший спогад про Джимі Гендрікса – з картини “Апокаліпсис сьогодні”. Мені було двадцять з чимось, коли я побачив цей фільм. Надто ж мені запам‘яталася сцена з гелікоптером. Там звучить пісня “All Along the Watchtower” у виконанні Гендрікса. Це й є мій перший спогад про Гендрікса”.<br /><br />Картина “Джимі Гендрікс”, автором сценарію і режисером якої є Джон Рідлі (той самий, який зняв “12 років рабства”), наприкінці вересня виходить в обмежений прокат у США.
Лауреат нагороди Ґреммі співак і композитор Ґері Кларк-молодший випустив новий альбом “Story of Sonny Boy Slim”, який на початку місяця увійшов до першої десятки у списку двохсот найпопулярніших хітів.<br /><br /> Коли альбом готувався до випуску, у 31-річного музиканта з Остіна (штат Техас) народився первісток, тож, за його словами, це – дуже персональний диск. <br /><br /> “Коли моя дівчина Ніколь (австралійська модель Ніколь Трунфіо) була вагітна, я дуже хотів сина. Він народився посеред підготовки альбому до випуску, і моє життя одразу ж радикально змінилося. Хоч я майже безвилазно сидів у студії, та всі мої думки були з ними”, – пригадує музикант. <br /><br /> І каже далі:<br />“Передусім, я дуже добре усвідомлюю моє власне місце в музиці: я і Гендрикс – не одне й те саме. Він заклав, так би мовити, основу під мене, він присутній у всьому, що я роблю, я надзвичайно шаную його. І навіть це вже накладає певні зобов“язання, починаєш усвідомлювати, що, як артист, маєш реалізувати певні очікування”. <br /><br /> У листопаді Ґері
Після довгого періоду мовчанки співак Принц повернувся з двома альбомами, які вийшло одночасно цього тижня. Перший – “Art Official Age” – сольний альбом, до якого увійшли нові пісні. Другий -“Plectrumelectrum” – плід співпраці з новим ґерл-бендом 3rdEyeGirl.<br /><br />“Вони – дуже різні, ці альбоми, кожен має своє обличчя. “Plectrumelectrum” – це виконання в ансамблі, все наживо, все дуже динамічно: немов стукіт потяга, що мчить маленьким містечком. Що стосується першого альбома – “Artificial Age”, то він – більш класичний для Принца, тут звучить фанк, поп – одним словом, масова культура “, – розповідає учасниця гурту Ганна Форд Велтон.<br /><br />І додає:<br />“Цей альбом – немов “американські гірки” емоцій, багато шаленого гітарного звучання. Ми записали все разом в одній кімнаті, у нас було таке завзяття, немовби в старі добрі часи, і ця енергія передається тим, хто слухає нашу музику”. <br /><br />“Принц має дивовижну здатність “відловлювати” найкращих музикантів, які працюють із ним. Кожна пісня стала випробуванням для нас із музичної точки зору, дала нам змогу заново відкрити наші власні голоси”, – долучається до неї інша учасниця гурту Донна Ґрантіс.<br /><br />Обидва альбоми саме побачили світ.
Коли лідер легендарного гурту “Пінк Флойд” Девід Ґілмур писав заголовний трек до свого нового сольного альбому, він шукав натхнення в незвичних місцях – на французьких залізничних вокзалах. <br /><br /> Назва пісні – “Rattle That Lock”.<br /><br /> “В основі цієї пісні “Rattle That Lock” – звуки, які можна почути на французьких залізничних станціях: перед тим, як вони роблять оголошення, лунає своєрідний дзвоник, і щоразу, коли я його чую, мені кортить пуститися в танок. Якось на вокзалі в Екс-ан-Провансі я зустрічав друзів. Затамувавши подих, я чекав миті, коли диктор робитиме чергове оголошення, і щойно пролунав дорогий моєму серцю звук, я негайно ж записав його на мій айфон”, – розповідає Девід Ґілмур. <br /><br /> У свої 69 років легендарний гітарист, який приєднався до “Пінк Флойд” 1967 року, і надалі активно виступає і пише музику. Торік у листопаді він випустив свій п‘ятнадцятий студійний альбом “The Endless River”. Цей альбом музикант присвятив Річарду Райту, одному із засновників гурту, який помер 2008 ро
Пайнер Медиа
